Віра в теорії змови викликає проблеми в сім’ях та інших близьких стосунках. Зростання конспіративних переконань може бути результатом того, що соціальні мережі полегшують тим, хто вірить у теорії змови, знаходити своє коло спілкування та ділитися дезінформацією. Дослідники кажуть, що потрібен дуже обережний підхід в обговоренні з рідними тих проблем, які виникають з віри в конспіративні переконання.
Чи хтось із ваших рідних або близьких вірить, що COVID-19 – це змова для того, щоб вживити мікрочіп в чиєсь тіло? Сюди можуть входити й інші переконання, не лише щодо коронавірусу, але багато подібних історій зараз стосуються саме цього захворювання.
Подібні теорії змови поширені, і вони розділяють дедалі більше сімей. Дітям та батькам важко спілкуватися і знаходити спільну мову, оскільки вони по-різному розуміють основні факти. Проблема викликає розчарування у всіх причетних, але Кетді Алфорд, доцентка кафедри англійської мови Коледжу гуманітарних наук в Університеті Співдружності Вірджинії, має кілька порад.
Кріс Джексон, працівник дослідницької та консалтингової фірми Ipsos, зазначає: «Зараз проблемою є розповсюдженість теорій змови, які можуть швидко поширюватися через соціальні мережі та YouTube. Наприклад, відео «Plandemic», в якому заявляється, що вірус COVID-19 був виготовлений у лабораторії, було переглянуте мільйони разів протягом декількох днів після його виходу в Інтернет, – і додає: – Інформаційні технології та соціальні медіа дозволили цим теоріям поширюватися значно швидше».
Алфорд також стверджує, що соціальні медіа дозволили людям організуватися навколо певних ідей, але каже, що у людей недостатньо цифрової грамотності, щоб зрозуміти алгоритми, що стоять за системами. До розвитку соцмереж, можливо, було важко знайти інших людей, які поділяють вірування навколо змов. Тепер цілі групи Facebook можуть бути присвячені теорії змови, і її члени мають спільне почуття віри.
Дослідниця каже, що людина, котра вірить у теорії змов, може не надто охоче говорити про це з близькими, оскільки друзі або родичі можуть стати в опозицію до переконань. У той час особа встановила величезні зв’язки з цим переконаннями та спільнотою людей, які вірять в те саме.
Пандемія лише посилила ізоляцію людей. Алфорд зазначила, що відчуття спільноти через громади, які формуються в Інтернеті, стає важливішим за правду: «Особливо в такі ізоляційні часи ми не можемо не брати до уваги роль, яку почуття спільності та приналежності відіграє в тязі до конспірологічних теорій», – сказала вона.
Алфорд стверджує, що розмови навколо теорій змови повинні бути спрямовані на розуміння, а не на суперечки. Коли хтось займає позицію проти переконань, люди швидше за все почнуть сперечатися, ставати на захист і відмовлятися від діалогу. Проте вони частіше відповідають на питання, мета яких є розуміння: «Якщо людина, з якою ви спілкуєтеся, може розповісти особисті причини віри у ці твердження, ви можете отримати інсайт щодо того, чому вона дотримується своїх переконань».
Дослідниця також пропонує провести приватну розмову особисто: швидше за все, люди оборонятимуться, коли їх конфронтуватимуть на публічній соціальній платформі. «Ми повинні оцінити силу наших думок і переконань. Ніхто не застрахований від переконливих елементів думок. І опінії це не відсутність сенсу чи знань. Вони формуються з реального досвіду та реальних бажань», – зазначає Алфорд.
(с) Conspiracy Theories Are Dividing Us. How Do We Talk About Them? 2021, neurosciencenews.com
Підготувала Божик Софія, клінічний психолог, КПТ-інтерн.