Оскільки людський мозок обмежений і у швидкості, й у силі, він повинен мати певну стратегію, за допомогою якої зможе впоратися зі складним і швидкозмінним довколишнім світом. І саме це він робить, поспішно оцінюючи й розташовуючи в порядку черговості все, що його оточує, приділяючи велику увагу речам, які здаються важливими, й ігноруючи все інше. Таке сортування перебуває під впливом емоційної цінності предмета, як, наприклад, привабливості смачної страви чи загрозливої природи хулігана. Однак цінність речей також тлумачиться через фільтр вашого поточного настою. Смачна страва здається не такою привабливою, якщо ви ситі після попереднього прийому їжі; а хуліган здається менш загрозливим, якщо ви йдете разом зі своїм другом, інструктором бойових мистецтв. Передня поясна кора здійснює це, розширюючи чи звужуючи масштаби можливостей, які ви готові розглянути.
Декілька років тому неврологи виявили, що одне із завдань передньої поясної кори – моніторинг мозку на наявність протиріч, як, наприклад, схильності здійснювати дві чи більше несумісних реакцій. Первісна ідея полягала в тому, що такі суперечності прості. Наприклад, ви не можете пересувати перемикач праворуч і ліворуч у той самий час тим самим пальцем. Щойно передня поясна кора виявляє такі протиріччя, вона передає сигнал до інших контрольних систем мозку, сповіщаючи про потребу врегулювання конфлікту.
Це уявлення несумісних тенденцій може бути розширеним і включати в себе більшу кількість складних форм мислення й поведінки – наприклад, розмірковування над тим, як розв’язати певну проблему: «Як мені відкрити банку зі соусом, кришка якої застрягла? Стиснути й прокрутити її ще сильніше? Чи, можливо, відкрити її, як бляшану банку, за допомогою металевої відкривачки?». Існує два способи розв’язання таких суперечностей.
Перший здійснюється за принципом «переможець отримує все» (він же – «багаті багатіють»). Розчавити або проігнорувати слабші й менш очевидні ідеї, даючи змогу сильнішим і очевидним домінувати. Це дає людині можливість сфокусуватися на найпростішому способі розв’язання проблем без усіляких обхідних шляхів чи плутанини. «Просто покрути кришку сильніше!». Це приклад аналітичного мислення.
Інший підхід до проблеми – принцип «Робін Гуда»: відібрати в багатих і віддати бідним – дозволити слабшій і менш очевидній ідеї домінувати над сильнішою й очевиднішою. «Забуть про грубу силу – скористайся відкривачкою». Це інсайтний тип мислення.
Якщо передня поясна кора збуджена недостатньо, то не може виявити в мозку неочевидні, слабко активізовані ідеї розв’язання проблеми. У такому разі, стратегія «переможець отримує все» використовується за замовчуванням. Перемогу отримують очевидні ідеї. Та якщо передня поясна кора заряджена хорошим настроєм, то може виявити ледве помітну присутність альтернативних, креативних рішень і спрямувати префронтальну кору головного мозку зіграти Робін Гуда й обрати для перемоги аутсайдера.
А коли перемагає аутсайдер, виникають унікальні наслідки.