Стрес впливає на всі системи організму, включаючи опорно-руховий апарат, дихальну, серцево-судинну, ендокринну, травну, нервову та репродуктивну системи, – зазначає Американська психологічна асоціація (APA). Тіло може добре впоратися із малими дозами стресу, однак коли стрес стає хронічним або довготривалим, це може мати серйозні наслідки для нашого організму. Пропонуємо разом ознайомитися зі витягами зі статті «Вплив стресу на організм». [1]
Напруга у м’язах є майже рефлекторною реакцією на стрес – це спосіб захисту організму від травм і болю. При раптовому стресі м’язи напружуються одразу, а потім розслабляються, коли стрес минає. Проте хронічний стрес призводить до того, що м’язи тіла перебуваю у більш-менш постійному стані напруги. Це може викликати інші реакції організму і навіть сприяти розладам, пов’язаним зі стресом. Наприклад, головний біль напруги та при мігрені пов’язаний з хронічним напруженням м’язів плечей, шиї та голови. Біль в попереку та верхніх кінцівках також пов’язаний зі стресом, особливо робочим, – зазначають автори.
Часто, але не завжди, хронічний хворобливий стан може статися в наслідок травми. Від того, чи постраждала людина продовжуватиме страждати від хронічного болю залежить те, як вона реагує на травму. Люди, які бояться болю та повторних травм і шукають лише фізичну причину, і медикаментозне вирішення проблеми, як правило, мають гірше відновлення, ніж люди, які підтримують помірну активність під наглядом лікаря.
Автори зазначають про те, що методи розслаблення, інші активності, які зменшують стрес та терапія ефективно знижують м’язову напругу, зменшують частоту деякий розладів, пов’язаних зі стресом (напр. головний біль) та підвищують почуття добробуту. Для тих осіб, у кого розвинувся хронічний біль, заходи, що знімають стрес, покращують настрій та щоденне функціонування.
Стрес та сильні емоції можуть спричиняти дискомфорт у дихальній системі. Наприклад, задишка або прискорене дихання, оскільки дихальні шляхи між носом та легенями звужуються. Для людей без респіраторних захворювань, це, як правило, не спричиняє проблеми, але психологічні стресові чинники можуть посилити труднощі з диханням у людей, які мають респіраторні захворювання (астма, хронічне обструктивне захворювання легень).
Деякі дослідження, за авторами, показують, що гострий стрес може спровокувати напади астми. Крім того, прискорене дихання або гіпервентиляція, спричинена стресом, може спричинити панічні атаки.
Панічна атака – несподіваний напад інтенсивного страху, який супроводжується щонайменше 4 фізичними симптомами: прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння, відчуття нестачі повітря, задишка, біль в грудях або дискомфорт, нудота або неприємні відчуття в животі, запаморочення, слабкість, відчуття оніміння або поколювання в кінцівках, відчуття лихоманки або гарячки, страх втрати контролю або «зійти з розуму», страх смерті. Також може супроводжуватися відчуття дереалізації (нереальність) або деперсоналізації (стан відчуження від самого себе). [2]
Допомога психолога, навчання дихальним і релаксаційним технікам, та когнітивним стратегіям (зокрема, КПТ) є корисними кроками для менеджменту панічних атак.
Гострий, короткочасний стрес спричиняє почастішання серцебиття та сильне скрочення серцевого м’яза разом із гормонами стресу – адреналіном, норадреналіном та кортизолом, які виступають у ролі «посланців» для цих ефектів. Крім того, кровоносні судини, які спрямовують кров до великих груп м’язів та серця, розширюються, збільшуючи кількість крові, що перекачується в ці частини тіла, і підвищуючи артеріальний тиск. Це також відоме, як реакція «бийся» або «втікай», що забезпечує виживання організму. Коли гострий стрес минає, організм повертається до своєї норми.
Постійне збільшення частоти серцевих скорочень, а також підвищений рівень гормонів стресу та артеріального тиску може негативно вплинути на організм, спричиняти проблеми із серцем та судинами. Тривалий стрес може збільшити ризик гіпертонії, інфаркту або інсульту. Повторний гострий чи хронічний стрес також може провокувати запалення в системі кровообігу, особливо в коронарних артеріях. Також виявляється, що реакція людини на стрес може впливати на рівень холестерину.
Коли ситуація сприймається загрозливою, неконтрольованою або вкрай складною, мозок ініціює каскад дій за участі гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, яка є основним рушієм реакції ендокринної системи на стрес. Це спричинює збільшення вироблення гормонів, глюкокортикоїдів, до складу яких входить кортизол, який часто називають «гормоном стресу».
Кортизол підвищує рівень «енергетичного палива», що забезпечується за рахунок мобілізації глюкози та жирних кислот, що є в печінці. Як правило, кортизол тримається на стабільному рівні протягом дня, його концентрація збільшується після пробудження і повільно падає протягом дня, забезпечуючи щоденний цикл енергії.
Під час стресової події зростання рівня кортизолу може забезпечити організм енергією, необхідну для боротьби з тривалими або екстремальними проблемами.
Глюкокортикоїди, включно з кортизолом, важливі для регулювання імунної системи та зменшення запалення. Хоча це цінно під час стресових або загрозливих ситуацій, коли травма може призвести до посилення активації імунної системи, хронічний стрес може погіршити зв’язок між імунною системою та ГГН-вісь. У свою чергу, це створює ризик можливого розвитку труднощів з фізичним та психічним здоров’ям (напр. хронічна втома, депресія, діабет, ожиріння тощо).
Автори зазначають, що стрес пов’язаний зі зміною бактерій у кишечнику, що може впливати на настрій. У стресовому стані люди можуть їсти більше або менше, ніж зазвичай, вживати більше алкоголю або тютюну, що може призвести до печії та посилення больових відчуттів, а нездорова дієта – погіршити настрій. За авторами, стрес не збільшує вироблення кислоти в шлунку і не викликає виразки (їх спричинює бактеріальна інфекція), проте при стресі виразки можуть боліти сильніше.
Вегетативна нервова система відіграє безпосередню роль у фізичній реакції на стрес і поділяється на симпатичну нервову систему (СНС) та парасимпатичну нервову систему (ПНС). Коли організм піддається стресу, СНС сприяє тому, що називається реакцією «бийся або втікай». Тіло спрямовує свої ресурси на боротьбу або втечу від загрози. І СНС, і ПНС взаємодіють з імунною системою, яка також може модулювати стресові реакції. Хронічний стрес може призвести до тривалого виснаження організму, оскільки вегетативна нервова система продовжує стимулювати посилені фізичні реакції. Проблемою стає не стільки те, що хронічний стрес робить з нервовою системою, скільки те, що постійна активація нервової системи робить з іншими системами організму.
Автори зазначають, що підтримка здорової мережі соціальних зв’язків, регулярна фізична активність, достатня кількість годин сну щоночі є важливими «захисниками» фізичного та психічного здобов’я. При необхідності отримати додаткову підтримку потрібно звернутися до психотерапевта, скільки фахівець чи фахівчиня допоможе знайти кращий спосіб впоратися з труднощами.
Література:
- «Stress effects on the body», William Shaw, PhD; Susan Labott-Smith, PhD, ABPP; Matthew M. Burg, PhD; Camelia Hostinar, PhD; Nicholas Alen, BA; Miranda A.L. van Tilburg, PhD; Gary G. Berntson, PhD; Steven M. Tovian, PhD, ABPP, FAClinP, FAClinHP; and Malina Spirito, PsyD, MEd.
- Синопсис діагностики критеріїв DSM-V та протоколів NICE для діагностики та лікування основних психічних розладів у дітей та підлітків.
Підготувала Божик Софія, клінічний психолог, КПТ-інтерн.