Поруч із тлумаченням свободи волі релігією та філософією, вчені визначали її як поєднання двох когнітивних процесів у мозку: бажання діяти (волевиявлення) та почуття відповідальності за наші дії. Разом вони утворюють те, що ми називаємо свободою волі.
Неврологи на чолі з Майклом Фоксом, доктором медицини, медичного центру Бет (BIDMC), Ізраїль, використовували картографування мереж уражень мозку – методику, яку запровадив Фокс у BIDMC – для пошуку анатомічних витоків сприйняття вільної волі: «У цьому дослідженні ми використовували цей підхід для локалізації мережі, щоб визначити нейроанатомічну основу для невпорядкованого сприйняття волі», – зазначав Фокс. Висновки дослідження були опубліковані сьогодні у Збірнику матеріалів Національної академії наук.
Доктор Фокс та його колеги, виявили в медичній літературі 28 випадків, коли травма головного мозку порушувала волю, спричиняючи у пацієнтів акінетичний мутизм – термін в неврології, який описує відсутність мотивації рухатися чи говорити. Вони також виявили 50 випадків, коли черепно-мозкова травма порушувала роботу мозку, у наслідок чого пацієнти відчувати, що їхні рухи не спровоковані ними, а відбуваються самі по собі. Це синдром називають синдромом чужої руки.
Дослідження команди вчених показало, що, хоча травми головного мозку мали різне місце розташування, ураження потрапляли в одну із цих двох нейронних мереж. Всі пошкодження, що порушують волевиявлення, були функціонально пов’язані із передньою поясною корою. Це область мозку, яку асоціюють з мотивацію та плануванням. Тоді як 90% уражень, що спричиняють синдром чужої руки, зачіпали нейронні мережі у області мозку – precuneus – це частина верхньої тім’яної частки на медіальній поверхні кожної півкулі мозку. До слова, ця область у мозку бере участь у формуванні епізодичної пам’яті, зорово-просторовій обробці інформації, роздумах про себе та інших аспектах самосвідомості.
«Наше дослідження було зосереджене на пацієнтах, які мали порушення рухових функцій і не могли спрямувати зусилля волі на те, щоб здійснити який-небудь рух. Проте свобода волі має ширше поняття і стосується соціальної, правової та моральної відповідальності. Для нас залишається невідомим, чи ці самі нейронні мережі, які беруть участь у порушенні рухових функцій, будуть пов’язані із, до прикладу, прийняттям моральних рішень», – говорить др. Фокс.
(с) «Brain Network Localization of Free Will», technologynetworks.com
Переклала Божик Софія, клінічний психолог, КПТ-інтерн.