Нещодавно ми натрапили на дуже цікаве дослідження, яке стосувалося того, чому людям важко бути добрими до себе. Автори (K. Robinson, S. Mayer et al., 2016) вказували, що хоча самоспівчуття і асоціюється з позитивними емоціями, сильнішою опірністю стресам, деякі люди не сприймають рекомендацій ставитися до себе з доброзичливістю та співчуттям.
Дослідники запропонували і перевіряли два пояснення на те, чому люди не є співчутливими до себе: перше, ті, хто має високі та низькі показники по шкалі самоспівчуття мають різні переконання та очікування щодо емоційних та мотиваційних змін, що виникають внаслідок співчутливої та самокритичної поведінки, та друге – відмінності у цінностях будуть впливати на те, чи люди ставляться до себе критично, чи з доброзичливістю. Зазначаємо наперед, що цінності не впливали на самокритичність чи співчутливість до себе.
161 учасників дослідження (61 чоловіків та 100 жінок, віком від 17 до 34 років) заповнювали шкалу зі самоспівчуття (SCS; Neff, 2003, стосується того, як ми поводимося та ставимося до себе у скрутні часи) та опитувальник цінностей (Value Survey; Rokeach, 1973). Після того, їм запропонували описати як би вони оцінили себе, якби поводилися зі самоспівчуттям та самокритикою.
Загалом, учасники асоціювали самоспівчуття з позитивними властивостями, які стосувалися насамперед емоційного благополуччя. Однак ті, хто при оцінюванні своєї самоспівчутливої поведінки, пов’язували її з негативними властивостями (низька мотивація та добросовісність, потурання власним бажанням, гірша продуктивність тощо), мали низькі результати по шкалі співчуття до себе.
Результати дослідження показали, що люди в цілому поділяють переконання, що співчутлива відповідь на негативні життєві події асоціюється з кращим рівнем самопочуття (наприклад, впевненістю, щастям, вищою самооцінкою), але різниця полягає у тому, чи сприймають вони самоспівчутливу поведінку, як ефективну та результативну стратегію. Група (LSC), яка мала менші показники по шкалі співчуття до себе, при оцінюванні своєї самоспівчутливої поведінки у складних обставинах, вважала, що буде менш мотивованою та продуктивною (наприклад, менш працьовитою, амбіційною, відповідальною), тоді як група (HSC), котра мала високі показники, не поділяла цю точку зору. Натомість, вона вважала, що доброзичливе ставлення до себе не може обмежувати характеристики, пов’язані з продуктивністю. Цікаво, що обидві групи при оцінці самокритичної поведінки не бачили у ній користі, проте група LSC не вірила у переваги доброзичливого ставлення до себе при зіткненні зі складними обставинами.
Незважаючи на те, що співчуття пов’язане з низкою позитивних психологічних та соціальних переваг (Neff, 2009), люди не завжди практикують співчуття до себе у складних життєвих ситуаціях чи невдачах. Дослідники вважають, що це пов’язано з помилковим припущенням, що самокритика допомагає підтримувати мотивацію та ефективність.
(с) Kelley J. Robinson, Selina Mayer, Ashley Batts Allen, Meredith Terry, Ashley Chilton & Mark R. Leary, 2016, Resisting self-compassion: Why are some people opposed to being kind to themselves?
Підготувала Божик Софія, клінічний психолог, КПТ-інтерн.