Конрад Лоренц, австралійський орнітолог та зоолог, зробив відкриття про те, що птахи, особливо гуси та галки, одразу після народження розвивають прихильність або прив’язаність не обов’язково до своєї матері, яка забезпечує їм харчування та укриття, але і до першого предмету чи об’єкту, тобто заміни материнської фігури, який вони побачать. У ряді експериментів, Лоренц продемонстрував, що птахи однаково можуть прив’язатися і до своєї матері, і до господаря садиби, незалежно наскільки байдужим чи турботливим він є, і навіть до випадкової частини сільськогосподарської техніки. Гуси були не в змозі змінити направленість своєї прив’язаності або відрізнити, хто зможе подбати про них краще, і що буде більш корисним для їхнього виживання.
Згодом цим відкриттям зацікавилися психологи, які помітили, що люди можуть поводитися схожим чином. Так само, як у пташенят, дитинчата розвивають сильну прив’язаність до дорослих, які опікуються ними з перших днів життя. Так само, як гуси, малюки не в змозі розрізнити, хто з дорослих зможе подбати про їхні природні потреби бути в безпеці, любові, прийнятті і турботі. Звісно, немовля не буде прив’язаним до трактора чи манекена, але може прив’язатися до когось, хто емоційно і фізично занедбує, принижує, соромить, критикує чи поводиться жорстоко.
Цей ранній відбиток може і надалі зберігати владу над життям дитини, впливаючи на спосіб формування її стосунків з іншими, особливо з партнерами або партнерками, а також змушуючи обирати не тих людей, які можуть проявити щиру турботу і будувати добрий стосунок, а тих, поруч з якими є знайомо, навіть якщо це продовжує кривдити і приносити біль. Дорослі, які отримали хибні уявлення про вияв піклування і турботи, можуть присвячувати себе байдужим партнерам та нездоровим стосункам.
Іноді нас може спантеличувати те, як часто ми намагаємося творити взаємини з людьми, які не будуть добрими для нас, які лише віддзеркалюють той світ, що оточував нас в дитинстві і крізь дорослішання. Проте, на відміну від гусят, у нас є здатність змінюватись. Хоч це може зайняти певний час і зусилля, але ми можемо стати творцями такого життя і стосунків, на які насправді заслуговуємо. Тож наступного разу, коли захочете картати себе за невдалу спробу побудувати взаємними, проявіть до себе доброзичливість і спитайте, чи ці стосунки або чи ця людина у якійсь спосіб повторює досвід вашого дитинства?
За Аленом де Боттоном.
Переклала Божик Софія, психолог, КПТ-інтерн.