Емпатію можна розвинути і посилити. Зокрема, про це говорить психіатриня та дослідниця Гелен Рісс у своїй книжці «Ефект емпатії». Вона використовує акронім EMPATHY (емпатія), щоб пояснити на що варто звертати увагу, якщо ви хочемо бути більш емпатійними та уважними до співрозмовників. Авторка приділяє велику увагу невербальному мовленню, оскільки, за даними досліджень, які вони наводить у своїй книжці, люди більше і використовують, і звертають увагу на невербальну комунікацію, аніж на вербальну. Отже, розглянемо цих сім ключових елементів за Рісс.
E: Eye contact – зоровий контакт. Встановлення зорового контакту є одним з перших досвідів людини. Він сприяє відчуттю безпеки, довіри та уважності до людини, з якою ви спілкуєтесь. Рісс рекомендує встановити зоровий контакт, помітивши колір очей співрозмовників. Однак вона застерігає від тривалого заглядання в очі когось, особливо якщо ви мало знайомі, бо це може завдати незручності та дискомфорту. Важливо також звертати увагу на культурні та індивідуальні відмінності. Наприклад, у багатьох східних культурах тривалий прямий погляд вважається неввічливим.
M: Muscles in facial expressions – міміка. За словами авторки, наш мозок автоматично підключений для імітування міміки інших. До прикладу, у звичайних ситуаціях, коли хтось усміхається, ми усміхаємося у відповідь. Вираз обличчя також може підказати нам емоційний стан іншої людини, активуючи нашу емпатію.
P: Posture – постава. Рухи тіла та постава можуть бути настільки ж важливим, як і міміка для розуміння нейробіології та значення емоційної поведінки, тому що подібні ділянки мозку, що беруть участь у сприйнятті міміки, також активуються при сприйнятті постави чи рухів. Вони теж можуть сигналізувати про емоційний стан іншої людини. Також наша власна постава може заохочувати до спілкування, будучи відкритою до інших, або навпаки, демонструвати небажання чи нецікавість до того, що розповідають наші співрозмовники. Тому, за авторкою, важливо спілкувати за власною поставою, якщо ми хочемо заохотити інших до спілкування.
A: Affect (or emotions) – емоції. Розпізнавання та називання емоцій сприяє кращому порозумінню. Часто, як стверджує Рісс, емоції є серцевиною складних розмов, коли ми не наважуємося їх проявити або забороняємо собі щось відчувати, ігноруємо їх або намагаємося швидко «переключитися» з неприємної для нас емоції на іншу, як правило, «позитивнішу». Коли ми звертаємо увагу на свої емоції та проговорюємо їх, а також зауважуємо емоції інших, запитуючи про те, що почуває інша людина, ми зможемо побудувати ефективнішу розмову чи вирішити конфлікт. Нам буде також легше проявити співчуття і зрозуміти досвід іншої людини, оскільки ми всі переживаємо смуток, радість або гнів.
T: Tone of Voice – тон голосу. «Оскільки тон голосу передає понад 38% емоційного змісту того, що говорить людина, він є важливим ключем до співпереживання», – зазначає Рісс. Вона пропонує відповідати гучності та тону співрозмовника, коли це доречно, а також використовувати спокійний тон голосу, щоб співрозмовник чувся почутим. Однак, до прикладу, коли людина передає обурення чи гнів, кращим буде пом’якшення вашого тону, а не відповідність тону співрозмовника.
H: Hearing the Whole Person – усвідомлене слухання. Часто ми по-справжньому не слухаємо одне одного, намагаюсь скоріше дати відповідь чи переживаючи за надто довгі паузи, або відволікаючись на якийсь подразник (включно на власні думки чи емоції). Емпатійне слухання означає задавання питань, які допомагають людям висловити те, що вони переживають чи що відбувається насправді, а також це означає слухати без осудження і давати простір іншій людини: «Емпатійне слухання – це про звернення уваги на іншу людину, її виявлення емоцій та відповідь зі співчуттям», – зазначає Рісс.
Y: Your response – ваша відповідь. Рісс розуміє під відповіддю не лише те, що ви скажете іншій людині, але й те, чи ви обираєте бути з нею на «одній хвилі», емоційно синхронізуватися з іншими. Також Рісс говорить про важливість звертати увагу на те, як емоції чи слова іншої людини впливають на нас, таким чином ми зможемо більш обирати більш усвідомлений спосіб спілкування, який буде комфортний і для нас.
Окрім емпатії, важливо потурбуватися про себе, щоб не вигорати емоційно. Викладачка буддистських медитацій, Шерон Зальцберг ділиться декількома способами, які дозволяють дбати про себе у часі піклування про інших.
Розумійте різницю між емпатією і співчуванням. Емпатія, за словами Зальцберг, наш природній резонанс із емоціями інших людей, відчування стресу чи турбот, складнощів інших. Вона не завжди передбачає дію, хоча часом ми можемо відчувати переповнення емпатією. У той час, співчування (compassion) – це одна з багатьох реакцій на емпатію. Співчуття передбачає стабільність уваги, баланс і мудрість, коли ми можемо співпереживати, у той час не забуваючи про себе, зважаючи на власні ресурси, реалістичні межі чи обмеження: «Людина у співчуванні розуміє, що вона не може на все впливати чи зробити світ ідеальним для іншої/іншого, що не у всіх ситуаціях вона зможе активно допомагати чи вирішити проблеми інших». Тобто коли йдеться про емпатію, то йдеться більше про емоції і не обов’язково про вчинки чи дії для інших.
Усвідомлюйте і зауважуйте, коли ви почуваєтеся переповненими. Ми всі відчуваємо деякі ознаки вигорання і цього важко повністю оминути. Найважливішим є усвідомлення того, що відбувається не лише довкола інших, але також з нами, і наш рух до відновлення та рівноваги. Адже співчуття не обмежується тільки іншими, ми можемо проявляти його і щодо себе.
Прийміть те, що ви не можете змінити інших. Ви можете визнати труднощі чи біль інших, ви можете захотіти допомогти, але ви також маєте знати, що не можете змінити світогляд чи поведінку інших людей.
Підготувала Божик Софія, клінічний психолог, КПТ-інтерн.