ПРОЩЕННЯ ЯК СПОСІБ ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ

Що таке прощення?

Іноді нам здається, що пробачити означає: забути про щось чи заборонити собі згадувати, зняти з когось відповідальністьчи проявити слабкість, повернути цю людину у своє життя або  продовжувати стосунки, примиритися з тим, що нам боліло чи було неприємне. Часом ми думаємо, що іншій людині потрібно заслужити прощення або що прощення варто давати лише тоді, коли воно потрібне людині, яка нас зранила, бо інакше у ньому мало або немає сенсу.

Ми уявляємо, що не пробачити – це наче форма покарання, спосіб примусити когось страждати так гірко, як було нам, або повернути собі контроль чи відчуття справедливості, обстоювати правду. Ми теж можемо мати переконання, що не давати комусь прощення – це спосіб полікувати нашу рану, проголосити страждання і надати йому значення. Підтвердити шкоду, яку нам було завдано.

Якщо якась із цих думок суголосна вамабо, можливо, в силу певного досвіду ви маєте схожі уявлення, то зовсім не дивно, чому пробачати інколи так важко.

Спробуймо подивитися на прощення під ширшим кутом зору і дослідити, як нам відгукуються інші ідеї.

Пробачити – означає відпустити почуття невдоволення, гіркоти, гніву чи злості, або звільнитися від бажання помсти чи відплати. Прощення немає нічого спільного із бажанням чи усвідомленням іншої людини. Ми можемо запропонувати його собі або комусь у будь-який час і спосіб, оскільки прощення більшою мірою є процесом нашої внутрішньої роботи, аніж словесним виявом. Хоча, звісно, ми не применшуємо важливості сказати і почути слова вибачення.

Готовність пробачити стабілізує та стишує наші почуття і думки, даючи змогу  розсудливіше подивитися на стосунки або поведінку іншої людини, щоб вивчити чи зрозуміти щось вагоме для себе. Можливо, зауважити «червоні прапорці»,яких ми не помітили, відчути власні межі і прийняти їхню важливість, відкрити способи кращої комунікації, звіритися зі своїми цінностями і з тим, які стосунки хочемо плекати у своєму житті. А також повернути собі спокій і дозволити минулому бути таким, яким воно є, без необхідності прокручувати його щораз або уявляти іншим.

Пробачаючи, ми перестаємо намагатися здобути співчуття або визнання нашого болю від інших, натомість ми отримуємо цінне свідчення того, що можемо подбати про себе чи свої потреби, і це не залежить від бажання інших, а від нашого співчуття і доброзичливості до себе. Прощення може посилити наші стосунки із собою, дати відчуття внутрішньої сили та безпеки.

Тож пробачати не означає говорити, що ви не засмучені, що вам не боляче, що ви хочете відновити стосунок, що ви забули про вчинок, виправдовуєте його або даєте дозвіл на продовження небажаного ставлення або щось втратило для вас значення. Пробачати – означає скерувати люблячу і уважну підтримку від себе до своїх зранень.

Як подбати про себе, коли хочеш вибачити?

Прощення є процесом, іноді нелінійним, тому цілком природно, що кожен крок займе свій час. Для того, щоб пройти його або просто бути з відчуттям безпеки, а також доброзичливості до себе, можна організувати прощення у кілька етапів, і у своєму темпі йти за ними.

Визнайте свій біль та інші емоції

Усвідомлення того, що ви відчуваєте, допоможе прийняти емоції, що є ефективнішим, аніж спроби уникнути або відштовхнути їх. Коли  ви дозволяєте собі визнавати складні переживання, вони мають тенденцію згасати швидше, забирати менше сил і ресурсів, аніж коли ви намагаєтеся придушити їх.

Виразіть ці почуття у безпечний спосіб та подбайте про себе

Наприклад, ви можете згадати, як вас заспокоювали, втішали чи підбадьорювали рідні або близькі, коли ви були маленькими. Відчуйте цей спогад так, наче ви справді притуляєтеся до нього, дозвольте собі побути у ньому. Уявіть кожну важливу мить: що вам говорили, який тон голосу був у цієї людини, мова тіла або вираз обличчя. Можливо, вас обійняли або подивилися з любов’ю, теплом і лагідністю, можливо, поклали руку на плече. Спробуйте відчути, як вам було у цей момент. Ви можете також обрати спогад із старшого віку або недавній, а особою, яка підтримувала вас, теж може бути будь-хто важливий у вашому житті: з минулого чи теперішнього.

Ще одним способом турботи про себе у моменти переживання складних емоцій може бути кілька усвідомлених вдихів і видихів: делікатне дослідження власного дихання має здатність стабілізовувати нас та повертати до поточного моменту. Окрім цього, ви можете спробувати уявити, відчути свій жест, який би підтримав вас, а потім відтворити його. До прикладу, це може бути погладжування себе по руці або ваша рука біля серця, або ви можете обійняти себе за лікті чи за плечі. Спробуйте також застосувати цей жест усвідомлено, прислухаючись до своїх відчуттів: як і що вам відгукуєтеся у цьому моменті.

Поділіться з рідними чи близькими про свої переживання, напишіть про них у щоденник або у доброзичливому листі до себе. Нехай цей лист буде таким, наче ви зверталися до свого найкращого друга чи подруги, яка чи який переживає непрості часи і потребує вашої підтримки.

Надайте прощенню свого розуміння: чим воно є і чому важливе для вас

Можливо, пробачення пов’язане з вашими цінностями або з бажанням творити плідне, змістовне життя. Можливо, вибачення допоможе вам дописати і перегорнути цю сторінку у своєму житті. Можливо, ви маєте потребу уважніше подивитися на стосунки або вам потрібно пробачити себе за щось, що ви зробити чи не зробили, або у стосунку зі собою, коли перебували у цих взаєминах. Може бути безліч варіантів, спробуйте знати те, що суголосне вам і має значення для вас.

Відчуйте прощення крізь емпатію

У практиці вибачення можна розвивати своє співчуття до інших, навіть до тих, хто завинив перед вами. Якщо ви знаєте події чи деталі із життя цієї людини, часто можна побачити зранення чи труднощі, які вона переживала і по-своєму страждала через них. Усвідомлення того, що ми всі несемо рани у серці може допомогти налаштувати нас на вибачення.

Якщо вам важко пробачати, почніть практикувати вибачення з тієї людини, яка завдала вам незначної чи невеликої шкоди і не зачепила ваших почуттів у надто болісний спосіб. Якщо вам потрібна підтримка, ви також можете звернутися за фаховою допомогою.

 

Софія Божик, клінічний психолог

Коментар

Ваш e-mail не буде опубліковано.