«Ми не мусимо завжди бути щасливими» by Джанін Ніколь
Краще бути цілісним, ніж бути добрим. (Джон Міддлтон Мюррей)
Пригнічення, як правило, небажаний гість. Щоразу, коли воно стукає, я намагаюся відігнати це відчуття або замести його під килимок вхідних дверей. Насправді, багато з нас хочуть, щоб щастя було нашим постійним станом і нам важко пробачити себе, коли цей стан починає розхитуватись.
Так буває, що ми можемо зануритися в гущу пригнічення і знеохочення на цілі дні, почуваючись фізично, ментально та емоційно вигорілими, не впізнаючи себе. Хоч це не завжди збігається з погодою назовні, час від часу я відчуваю смуток так, ніби це дощ всередині мене. І зазвичай, коли я борюся з цим почуттям, тільки погіршую його.
Я твердо переконую себе, що потрібно бути позитивною людиною і що випромінювати яскраве світло набагато краще, ніж замурзувати все довкола своїм сірим настроєм. Думаю, багато хто поділяє зі мною це бажання триматися світла, але що тоді нам робити з нашим внутрішнім штормом?
Зрештою, ми лише люди і нічого, що є в наших інструкціях з експлуатації, які даються нам ще до народження, не обіцяє, що ми завжди будемо ідеальні і блискучі. Та все ж, ми чинимо цей нереальний тиск, щоб бути такими і часто бештаємо себе за те, чого нам начебто не вистачає для того, аби весь час чутися щасливими і не «скочуватися» у поганий настій.
Тож як ми можемо почати бути відкритим до моментів, коли почуваємося пригнічено? У своєму житті я починаю усвідомлювати, що цілком природно почувати себе невпевнено чи налякано, чи мати потребу загорнутися в одіяло. Це так само природно, як відчувати спокій, радість або щастя. Я намагаюся однакого охоплювати всі ці стани і не стараюся замінити свій смуток на щось інше, змусити його бути чимось, чим він не є.
Смуток можна прийняти. Його можна любити, обіймати і казати: «Нічого страшного, смутку. Я тебе бачу. Я тебе люблю. Я поважаю і шаную тебе, і дозволяю тобі бути». Я майже завжди почуваю себе трохи краще просто даючи місце і дозвіл на переживання різних емоцій. Іноді, як тільки я починаю говорити по телефону з кимось, хто плаче, всі сльози, які я не дозволяла собі виплакати починають виливатися з мене просто тому, що бути свідком чиєїсь вразливості і бути побаченою зі своєю вразливістю відчувається так, ніби людина потягнулася до мене, щоб дати найтепліші обійми.
Важливо цінувати себе однаково за всі аспекти нашого «я» і пробачати собі навіть найнеприємніші. Провина, сором, самовідчуження – насправді не виправляють і не роблять нас кращими людьми; вони просто посилюють наші «темні» емоції. Тому, замість того, щоб картати себе, заперечувати свій смуток чи горе, або намагатись «виправити» це, я просто повторюю собі найкращі слова, які коли-небудь говорила: «Будь ніжною з собою. Будь доброю зі собою». Дайте собі сильні міцні обійми і скажіть наскільки ви цінуєте себе – всі ми маємо можливість цього моменту, зараз і завжди.
4 підказки, як підтримати себе
- Назвіть почуття, яке ви намагаєтеся приглушити. Називати щось – це мати владу нам ним. Що це, від чого ви намагаєтеся втекти, чому? За які помилки чи недоліки ви все ще засуджуєте себе чи намагаєтеся забути? Нема нічого страшного у тому, що у вас є емоції. Вони можуть лише відчуватись неправильними, тому що ви уникаєте їх, а не зростаєте. Як тільки ви зрозумієте свої емоції, ви можете кинути виклики їм: сидіти з ними поруч, вчитися у них чи відпускати їх.
- Говоріть зі собою, як з кращим другом або близькою людиною. Коли ви хочете бештати себе, поговорить зі собою так, ніби ви говорили б зі своїми близькими, які опинилися у схожій ситуації. Ви, швидше за все, не вважали би їх зламаними, але унікальними і важливими, незважаючи на якійсь прикрі ситуації чи досвіди, і спробували би висловити розуміння і співчуття.
- Спробуйте побачити подарунки у своїх викликах. Це не означає, що вам має подобатися якийсь досвід, але що ви можете побачити його з різної перспективи.
- Усвідомте, що відчувати різні емоції – це нормально і не щось, що потрібно «виправити». Ми часто думаємо, що щастя це незмінний позитив і лише позитивні емоції є важливими. Та переживати злети і падіння є частиною нашого життя. Якщо вам складно, то замість того, щоб уникати чи підміняти свої емоції, нормалізуйте свої переживання. Наприклад, скажіть собі: «Це нормально мати різні емоції. Я знаю, що не буду почуватися так завжди, бо емоції приходять і йдуть. Я прийму їх, замість того, щоб засуджувати себе за те, що відчуваю».