Наша відповідь на біль іншої людини навряд чи може щось змінити. Те, що справді може щось змінити – це наш стосунок. (Брене Браун)
Чи ви пригадуєте останню ситуацію, коли опинилися поруч з близькими, які зіткнулися з чимось складним? Їхній смуток чи біль міг зворушити або розчулити вас. Можливо, у вас виникло бажання заспокоїти, втішити, допомогти або розділити ці переживання. У такі моменти ви відчуваєте одну з важливих і дійсно чарівних властивостей людини – емпатію.
Ми можемо поглянути на неї, як на можливість і вибір стати на місце іншого, щоб відчути і зрозуміти, як їй чи йому може там бути. Пізніше це допомагає нам взаємодіяти у більш чуйний та уважний спосіб.
Загалом існує три види емпатії: афективний (означає ловити ту ж або схожу «емоційну хвилю» з іншими), соматичний (наші фізичні реакції у відповідь на чиєсь переживання; до прикладу, помітивши, що хтось чується схвильовано, у вас можуть з’явитися «метелики» в животі), когнітивний (бачити ситуацію з перспективи того, хто в ній опинився, а не з власного досвіду або знань).
Переваги емпатії у тому, що вона допомагає будувати і відновлювати стосунки. Така уважність дає змогу нашим близьким чи оточенню почуватися у безпеці, довірі, прийнятті і любові. З іншого боку, через співпереживання ми отримуємо навички кращої регуляції власних емоцій, що особливо корисно і цінно, коли ми самі перебуваємо у стресових обставинах. Це зумовлює ще одну властивість емпатії – вона сприяє розвитку більш здорової і осмисленої поведінки.
Ми торкнемося декількох способів, які можуть допомогти розвинути або зміцнити вашу здатність до емпатійного відгуку.
Спробуйте відкласти своє бачення та реакції: зауважте їх і дайте собі час. Коли ви сповільнюєтесь, зосереджуєтесь і уважно слухаєте, вам вдається легше налаштуватися і зрозуміти, про що говорить ваш співрозмовник чи співрозмовниця, чим йому/їй важливо поділитися.
Проявляйте доброзичливу цікавість: запитуйте про досвід того, хто ділиться з вами. До прикладу, поцікавтеся як і що переживає ця людина, як вона може подбати про себе, чи, можливо, переживання змінилися в часі (їх сила та інтенсивність). Таким чином ви даєте знати, що активно слухаєте і хочете зрозуміти.
Спробуйте стишитися, відчути і уявити, як є людині з тим досвідом, який вона переживає. Можливо, знайдіть спільні точки дотику зі своїми історіями чи ситуаціями, можливо, ви мали схожі емоції або думки, як це відгукується у вашому серці. Зауважте невербальне мовлення: тон голосу і мову тіла співрозмовника чи співрозмовниці.
Не старайтеся одразу прийти з рішення. Нам іноді непросто бути поруч з кимось, хто засмучений. Часто це пов’язано з бажанням розрадити, підбадьорити чи виправити ситуацію. Проте буває, що людині, яка розповідає про свої труднощі, особливо коли це вперше, важливою є наша присутність, увага і простір, щоб виразити наболіле. Рішення або нові перспективи прийдуть потім, коли ми приєднаємося і побудемо поруч з тим, що є зараз.
Підготувала Божик Софія, психолог, КПТ-консультант
Підготувала Божик Софія, психолог, КПТ-консультант