Тривога – це нормальна реакція на стрес і вона не завжди є поганою, зазначає медичний журналіст Джеймі Херндон. Проте коли вона стає неконтрольованою або надмірною, та негативно впливає на якість життя, це може сигналізувати про тривожний розлад. Оскільки тривога супроводжує нас протягом життя і ми так чи інакше стикаємося з нею, важливо знати різницю між звичайною тривогою та тривожними розладами. Пропонуємо огляд відмінностей між тривогою та тривожними розладами. Ми не пояснюватимемо симптоми кожного, а згрупуємо загальні ознаки.
Почнімо з того, що є декілька різних типів тривожних розладів, включно з генералізованим тривожним розладом (ГТР), панічним розладом, специфічними фобіями, соціальною тривогою тощо.
Генералізований тривожний розлад спершу може маскуватись під «звичною» тривогою, але він характеризується надмірними, перебільшеними та завищеними переживаннями про все – навіть про речі, які мають дуже низьку ймовірність загрози. Цей розлад має спостерігатись щонайменше 6 місяців і заважати щоденному функціонуванню. ГТР має такі симптоми, як: відчуття занепокоєння, «на межі» або накручування, проблеми з концентрацією уваги, труднощі зі сном, дратівливість, легку втомлюваність, напругу у м’язах, повторювані болі без причин у животі, голові, м’язах, спітнілі долоні, прискорене серцебиття. В наслідок ГТР може страждати не лише якість життя людини у різних сферах та щодо повсякденних подій, але й стосунки з близькими, оскільки занепокоєння відбувається з різних причин та ситуацій, а не лише щодо однієї події.
Як було зазначено, типова тривога – це реакція на стрес і коли стрес минає, то тривога зазвичай теж. Іноді вона може допомогти нам підготуватися до завдань, вирішення справ або допомогти у справді небезпечних ситуаціях. При тривожних розладах усунення стресора чи тригера не завжди зменшує тривогу, або тамує її лише на короткий час. Також занепокоєння, викликане стресом, як правило, не погіршує істотно життя людини. Так, це може бути неприємно, але людина може функціонувати та виконувати поставлені завдання, відновитися і повернутися до виконання щоденних справ чи до власної норми. Загалом і зазвичай, ми говоримо про тривожні розлади коли є: тривога непропорційна або не відповідає ситуації, погіршує здатність нормально функціонувати та погіршує задоволення життя.
Інша поширена характеристика тривожних розладів є надмірний страх перед невизначеністю та потреба передбачати, прораховувати потенційні результати таким чином, що вони є непропорційними дійсній події. Також люди з тривожним розладом зазвичай намагаються уникати ситуацій, що викликають тривогу, або погіршують їхні симптоми.
Як зазначає National Institute of Mental Health, дослідники виявили, що ризик розвитку тривожних розладів сприяє як генетичні, так і фактори навколишнього середовища. Хоча фактори ризику для кожного типу тривожного розладу можуть бути різні, деякі загальні для всіх, наприклад: темперамент людини, вплив стресових чи негативних життєвих подій у дитинстві чи дорослому віці, історія тривожних розладів чи інших психічних захворювань у родичів, деякі стани фізичного здоров’я.
Тривожні розлади, як правило, лікуються за допомогою психотерапії (КПТ є терапією першого вибору для більшості тривожних розладів), прийому ліків або того й іншого. Для людей з тривожними розладами може бути корисно приєднатися до груп самодопомоги чи підтримки, а також практикувати техніки менеджменту стресу та майндфулнес. Фахівець у сфері охорони психічного здоров’я допоможе скласти індивідуальний та ефективний план щодо терапії тривожних розладів.
Джерело: Having Anxiety vs. Feeling Anxious: What’s the Difference? by Jaime Herndon, Anxiety Disorders, NIMH.